Добра новина для України.

Наш народ відчайдушно потребує добрих новин. Навіть ті, хто завжди був байдужий до політики, наразі пильно слідкує за тим, що відбудеться в країні наступної години. Так буває в пасіонарні моменти, коли народжується новий народ, нова формація.

Інакше не могло бути, адже в країні зросли покоління, котрі не знають страху перед тоталітарною диктатурою. Це молоде покоління незалежної України, котре виховувалося в демократичному суспільстві та мало доступ до світового інформаційного поля. Як їм було прийняти зраду урядовців на чолі з президентом, котрих вони обирали, довіряли, на котрих складали надію?

От і вийшли вони, аби мирно відстояти можновладні обітниці щодо свого кращого майбуття. Та коли б наміри влади відповідали їх словам, то молодь після мітингів розійшлась би, і на цьому б усе і закінчилось. Але озброєний напад на мирних дітей показав справжні наміри президента та спровокував обурення всього народу. Так починався Майдан.

Але всі ми, і ті, хто підтримує Майдан, і ті, хто його не сприймає – народ України, одна нація і маємо спілкуватися не як вороги, а як брати. Якщо в сім’ї різні точки зору на одне явище, то заради миру та збереження добрих відносин ми не воюємо одне з одним, а знаходимо те, що нас поєднає. От і зараз того, що нас поєднує більше, ніж того, що розділяє.

В народі є так приказка: «Як до горя, так до Бога». Більшість з нас знають молитву «Отче наш». Якщо ж називаємо Бога – надзвичайного, недосяжного, всемогутнього Творця неба та землі й усього, що їх наповнює, своїм Батьком, то чому не поводимося з Ним, як з Батьком, як з Богом? Чому згадуємо про Нього тільки тоді, як нам від Нього щось потрібно? Як би вам сподобалося, щоб ваша дитина ігнорувала вас і згадувала тільки тоді, коли їй треба у вас щось узяти? Отож! А коли Бог віддавав Свого єдиного Сина Ісуса Христа вмерти за наші гріхи та прокляття, то наперед знав, як ми з Ним поступимо. Але настільки любить нас, що вислухає та допоможе. Ми тільки не завжди сприймаємо це як допомогу, бо сподіваємося на свій сценарій.

От і зараз, в момент руйнування старого і народження нового, ми страждаємо, нам болить. Але те, що має народитися, буде усім в радість. Цей час саме для того прийшов, аби нам очистити свою душу, свої думки, своє життя. Той, хто захоче, може тестувати себе, своє серце, бо з серця – джерела життя. Зараз час обрати для себе життя чи смерть. Те, що має народитися, житиме, те, що має вмерти, умре.

«Ленінопад» – це ніким не сплановане явище в країні. Прийшов час падіння ідолів, котрим складали клятви, вклонялися, приносили жертви (голодомор, репресії та інше). Такі явища не раз бували в історії народів, коли Бог, до Якого вони зверталися, наказував прибрати в країні ідолів, та визнати Божу владу та Його закони. Тоді Він по праву визнаного Царя являв славу Свою у перемозі над ворогом, перевищуючим по силі та кількості. Аби перемога Божа була явною, Він прибирав усіляку допомогу від дружніх народів, союзників, та переконував на ділі, що їхня сила – у Бозі.

Так і зараз ми бачимо як піднімається багато молоді та старшого покоління з різних релігійних конфесій, поєднані в молитві клопотання, каяття за гріхи народу, щоб Господь заступився перед ворогом та зцілив нашу землю – аби Україна по Божому плану ввійшла в землю обітовану та була благословенням для інших народів.

МОЛИТВА
Отець наш, Творець неба і землі! До Тебе Єдиного молитва та поклик наш! Вибач нам гріхи, котрими ображали і засмучували Тебе, ганьбили свою землю пролиттям невинної крові, утиском безпомічних, злими думками, словами, діями! Заступись за нас перед ворогом! Зруйнуй його агресивні наміри! Боже, борони нашу Батьківщину! Боже, зціли нашу землю! Будь нашим Спасителем та Царем! В ім’я Отця, Сина та Духа Святого Амінь!